«De Profundis» Оскара Вайлда - класика британської літератури, інтелектуальна проза про любов, втрату та внутрішню трансформацію. Це художня література на межі сповіді, листа й глибокого самоаналізу, де особиста драма автора перетворюється на сильне й болісно чесне висловлювання. Про що книжка? «Настане день, коли правда має відкритися - можливо, не за мого життя... але я не готовий навічно лишитися при гротескному ганебному стовпі, до якого мене поставили», - пише Оскар Вайлд другові Роберту Россу, передаючи рукопис, який згодом стане знаним під назвою «De Profundis». Це величезне послання він написав у Редінзькій в’язниці, де відбував покарання за «любов, яка назватися не сміє». Так в одному вірші пише Альфред Дуґлас, пристрасна дружба з яким і стала згубою Вайлда та призвела до ув’язнення. У вікторіанському суспільстві ця фраза була евфемізмом на позначення своєрідних стосунків, більших і ширших за дружбу. Саме про таку нестримну пристрасть і звіряється Оскар Вайлд у «De Profundis», пояснюючи, ким для нього був Альфред Дуґлас, чим стала ця згубна любов і що митець ладен офірувати заради вираження себе в творінні. Чому варто прочитати цю книжку? Це класична література, що читається напрочуд сучасно - без дистанції, без холодності, з сильною емоційною напругою. Книжка поєднує сповідальність, психологізм і культурний контекст вікторіанської доби, тому буде цікавою і поціновувачам художньої літератури, і тим, хто любить тексти про реальні людські драми. Тут немає штучної патетики, зате є відвертість, інтелектуальна глибина та роздуми про кохання, зраду, гідність, страждання й мистецтво. Це видання допомагає по-новому побачити Оскара Вайлда - не лише блискучого автора, а й людину, яка пройшла через осуд, втрату й болісне переосмислення власного життя.